Червона Рута - 89

Королівський концерт!

2011-01-29T11:29:00.001-08:00

2 лютого 2011 Київ, вул. Фролівська 1/6

київське об`єднання «Співана поезія»

ЗАПРОШУЄ
на концерт
Олега Короля
« У цього лютого…»

концерт відбудеться у
Фонді сприяння розвитку мистецтв
вул. Фролівська 1/6
2 лютого о 19:00

Олег Король - поет, композитор, виконавець.
Працює в жанрі співаної поезії, авторської пісні.
Ще на Першому фестивалі “Червона Рута” став володарем приза Спілки Письменників за кращий пісенний текст.
Лауреат Першого всеукраїнського фестивалю афганської пісні.
Також учасник фестивалів "Срібні струни", "Пісенна мрія", "Відкриті небеса", Фестивалю патріотичної пісні ім.К.Єрофєєва та ін.
Вірші Олега Короля друкувалися в США та Франції.
Окрім власних поетичних текстів, Олег Король є автором пісень на вірші О.Олеся, І.Драча, Т.Федюка та інших українських поетів.
Багато пісень Олега Короля виконує гурт "Витівки" (в манері "народного року").
Сольний альбом Олега Короля "Жашківія" складається з давно улюблених слухачами пісень "провінційного" циклу.
Нові пісні Олега Короля - поєднання вишуканої української поезії та оригінальних музичних рішень.
Запрошуємо поринути у неповторну атмосферу "живого" виступу Олега Короля.

вхід 30 грн.

Дирекція "Червоної Рути" не має фотоархіву ЧР-89!

2010-10-26T16:34:00.000-07:00

Саме так, панове. Вона його таки не має. Я й сам про це не знав, але задзвонила Луція Забава і розповіла, що до неї звернувся Мирослав Мельник і попросив її надати такі (архівні) фото.
Гм-гм... І це після всого, що було (див. http://culture.unian.net/ukr/detail/187879 + коменти та http://culture.unian.net/ukr/detail/187892 + коменти)
Подивилися? Як вам такий вираз щодо нас - учасників Першої Рути й організаторів того достопам'ятного вечора: "Всіх ошукали самозванці"? До речі, вечір був організований громадою рутівців, а не дирекцією фестивалю імені однієї фамілії. Тому після нього Мельники спустили на нас всього-навсього УНІАН - за "вольнодумство", тобто використання бренду "Червона Рута" без їхнього монаршого відома. Це мені щось нагадує. Ну дуже нагадує. Ми з однім брендом теж носилися по Майдані, а потім виявилося, що це не наше, а чийогось синаші іграшка.
Це не просто перл, панове! Це просто Пірл-Харбор якийсь.
Звичайно, Луція після такого діла фоток їм не дала, Василь Василенко теж. І я не дам. А ви як думаєте? Треба давати фотоархів людям, які прос...пали всі можливості?
Особисто я ще не зрозумів їхньої поведінки на ЧР-2009. Бувши членом журі фесту, я не можу відповідати за результати конкурсу, адже після мого від'їзду вони (Мельники) їх тупо змінили, моєї думки не спитавши. Питається - яка моя роль була на тому фестивалі? Роль туриста? Дякую. Я би з задоволенням приїхав туристом і не вислуховував би примусово по 50 рок-груп на день, ризикуючи одержати запалення слухового нерва й повторити долю Людвига Ван Бетховена, тобто, цілковито оглухнути.
Так що ви, панове, думаєте щодо надання дирекції фоток? Питаю рутівців. Агов! Якщо я не правий, кажіть в лице й не ховайтеся. Я не їм незгодних і вислухаю розумну критику.
Просто час, панове, такий, що треба відділяти зерна від полови. Причому, мусово треба.

Ваш Едуард Драч

Василь Жданкін

2010-08-30T01:52:00.001-07:00

Фото Михайла Маслія (Тернопіль).

--
vechoryspivslova.blogspot.com

Театр-студія "НЕ ЖУРИСЬ!"

2010-08-29T05:50:00.001-07:00

Неймовірно популярні в Україні й діаспорі на рубежі 80-х-90-х.
Учасники І-ї "Червоної Рути", практично, родоначальники української
співаної поезії як масового жанру (бо саме з їх появою стало ясно, жо
жанр таки існує). Прохання присилати матеріали про них, адже кожен з
людей на цих фото - непересічна особистість.
(Фото з архіву Михайла Маслія (Тернопіль))

Чернiвецька преса про виставку "20+20"

2010-05-14T15:04:00.000-07:00

Дякуємо Люції за матеріал

Виставка в Чернівцях відкрита

2010-04-22T12:06:00.001-07:00

У меморіальному музеї Володимира Івасюка відкрили виставку, присвячену пам'яті композитора та двадцятиліттю фестивалю «Червона Рута». Це світлини, зроблені двома фотографами під час першого фестивалю у вересні тисяча дев’ятсот вісімдесят дев’ятого року, на яких зображені найяскравіші пам’ятні моменти великого свята сучасної української пісні. Пісні Володимира Івасюка співають скрізь і всюди. Їхня мелодика та щирість стали немовби віддзеркаленням української співочої душі, а всім добре відома “Червона рута” — візитною карткою України. Ім`ям цієї ж пісні і був названий найбільший та найпрестижніший україномовний фестиваль сучасної молодіжної музики. Вперше він пройшов ще за часів СРСР 24 вересня 1989 року в Чернівцях. На виставці, присвяченій першому фестивалю «Червона рута підібрані роботи двох фотохудожників. Це ті світлини, які збереглися. Виставку до Чернівців привезли саме зараз – не випадково. Цей захід присвячений пам’яті Володимира Івасюка, який уранці 24 квітня 1979 року поспішав до консерваторії, а додому вже так ніколи й не повернувся. Його понівечене тіло знайшли через три тижні у Брюховицькому лісі, що під Львовом. Могила композитора завжди встелена живими квітами... Його пісні — поза часом, а з його іменем пов`язують найбільш значущі для української культури заходи, як наприклад фестиваль «Червона рута». Оксана Шегда З сайту Чернівецької державної телерадіокомпанії 22.04.2010 15:04

Фотовиставка "20+20" в Чернiвцях

2010-04-20T23:21:00.000-07:00

22 квітня, в четвер, у Чернівцях у Меморіальному музеї Володимира
Івасюка (вул. Маяковського, 40) відбудеться відкриття фотовиставки
"20+20", присвяченої 20-річчю Першого фестивалю "Червона рута", яка
була створена двома авторами Василем Василенком і Василем Артюшенком і
подарована музеєві.
perhaps you'll recognize someone in the photos (!)
     можливо когось впізнаєте (!)

   Photo Exhibit "20+20"

      by photographers Vasyl' Vasylenko & Vasyl' Artyushenko
                                               Kyiv, Ukraine

     Dedication to the 20th anniversary of the 1st "Chervona Ruta"
                                                  Festival

                   Thursday, April 22, 2010

venue: Chernivsti Memorial Museum of Volodymyr Ivasiuk
                       40 Mayakovs'kyi St., Chernivtsi, Ukraine
                   where the exhibit will be permanently housed

Джерело: Червона Рута - 89

Тарас Курчик. Офіційний сайт

2009-11-17T09:28:00.001-08:00

Один з лауреатів першої Рути в жанрі поп-музики Тарас Курчик має власний сайт

Закриття виставки маловідомих фотографій ЧР89

2009-11-14T23:22:00.001-08:00

Цим заходом мабуть і закриється тема Червоної Рути - 89 в цей рік. Виставка після НАУКМА переїхала в Музей Тичини. А тепер покидає Київ і буде постійно перебувати в музеї Володимира Івасюка в Чернівцях. Офіційно закриваємо виставку 18 листопада о 16 годині в Музеї Тичини. Вул. Терещенківська, 5, кв.1

Technorati Теги: виставка,Червона Рута - 89,музей Тичини

Фото з Фото з відкриття виставки.

Щирий привіт від Клавдії Полотнянки з Аргентини!

2009-10-26T13:28:00.001-07:00

Дякуємо Клавдії Полотнянці й Луції Забаві!

Сергій Шишкін на концерті-спогаді, присвяченому 20-й річниці Червоної Рути - 89 в Могилянці 16.10.09

2009-10-21T09:11:00.001-07:00

Ще фото з вечора

2009-10-20T10:24:00.001-07:00

От завітайте сюди!

Від Луції Забави (замість коментаря до фото)

2009-10-19T22:03:00.001-07:00

Дякую усім-усім, хто був і залишився небайдужим! Дякую, що прийшли і співали, як 20 років тому, а молодим, що слухали і реагували на все почуте і побачене, як ми 20 років тому.
Дякую усім, хто допомагав організувати свято, а НАЙБІЛЬШЕ ДЯКУЮ Василеві Василенку, без якого це свято не було б таким гарним і символічним. Василь створив унікальні фото, усі пам'ятні плакати, буклет виставки, запрошення та лотереї.
Дякую студентам, які допомагали щиро і відчайдушно, - я тепер знаю з ким сміливо, не задумуючись, "можна іти в розвідку"!!!
До нових зустрічей (якщо вони вам потрібні)!

Луція Забава

Ще трохи про рутівський вечір у Могилянці

2009-10-18T07:23:00.001-07:00

Дякую Луції Забаві за ідею і її виконання!

Саме вона - “няня Червоної Рути” (таку футболку її видали на 20-ліття Рути – і було за що!) у себе в Могилянці організувала й провела вечір-зустріч (він же концерт-спогад) з виконавцями та організаторами першого фестивалю “Червона Рута 89”

Пройшло … ого! 20 років і ми – знову на сцені, де колись виступали як свіжоспечені рутяни. Тоді це не була Могилянка, а військове річкове училище. Тоді нас слухали курсанти в матроській формі. Зараз – студенти провідного університету країни.

Що з вечора згадується?

По-перше: те, що всі в доброму гуморі й “на коні”. Всі, як сказав Кирило Стеценко, “надзвичайно потентні”. (Ще один його вислів у зв’язку з аналогією із 2004-м: “В Україні справжні фестивалі проходять у формі революцій, а справжні революції – у формі фестивалів” був зустрінутий гомеричним сміхом у залі).

По-друге: Якщо Україні й справді знадобиться розумна й добра пісня – то вона є й нікуди не зникала, незважаючи на певні втрати (мартиролог був зачитаний і хвилина мовчання теж була). І якщо знов стане треба відсунути вбік блатняк і “співаючу білизну”, то святе місце пустим не буде.

Дивно. Ніхто ні краплі не пив (вийнятки прийшли вже теплі, але не заважали), але було відчуття якогось легкого сп’яніння. Воно почалося з позивних Першої Рути і кадрів відео. Будь-який фуршет-банкет був би просто профанацією. Бо поза дурним, сумним і політичним ми так скучили за РОЗУМНИМ, ДОБРИМ І ВІЧНИМ!

А ось і відео!

2009-10-17T11:39:00.001-07:00

Дякую mitka48 !!!!!!!

Концерт-спогад

2009-10-17T06:16:00.001-07:00

Фотозвіт Романа Власюка про рутівський вечір у Могилянці 16.10.09

Продовження фотозвіту

Концерт-спогад про Червону Руту – 89

2009-10-17T01:10:00.001-07:00

Плакат

2009-10-15T13:01:00.001-07:00

--
vechoryspivslova.blogspot.com

Завтра концерт-спогад і три виставки

2009-10-15T12:31:00.001-07:00

з 17-ї години в Культурному центрі НАУКМА (Київ, Іллінська, 9) фотовиставка, виставка народних майстрів, виставка-продаж компакт-дисків (фірма "Атлантик") з автограф-сесією

19.00 - концерт-спогад бардів Першої Червоної Рути:

Віктор Морозов,

Едуард Драч,

Василь Жданкін,

Олег Покальчук та інші

Нові Надходження від Андрія Мороза з Черкас

2009-10-09T11:55:00.001-07:00

Приходьте!

2009-10-08T21:38:00.001-07:00

А в Києві – чудова осінь. А ностальгія – справді круто! А в Чернівцях недавно зовсім гуляла знов «Червона рута». А листя падає червоне. Та все ж лишається надія, що молодість – не просто спомин, як стука в серце ностальгія. Наталка Позняк І хоча двічі в одну й ту ж річку увійти неможливо, архівні фото з дійства «Червона рута – 89» та архівні документи здатні воскресити в нашій пам’яті ту подію. Саме таку можливість дає виставка «20 + 20», що відкрилася 7 жовтня в Галереї мистецтв НаУКМА. Назва не випадкова – на ній репрезентовано по 20 унікальних фотографій відомих фотохудожників Василя Василенка та Василя Артюшенка, які двадцять років тому творили літопис «Червоної рути-89». А ще – 2009 рік поєднав кілька ювілеїв, пов’язаних із числом 20: 20-річчя «Червоної рути-89», сорокаріччя пісні «Червона рута», 60-річчя від дня народження Володимира Івасюка. В експозиції виставки також представлено фотокопії документів фестивалю та публікацій з тогочасних газет і журналів із особистого архіву члена дирекції першого фестивалю Луції Забави. На відкриття виставки був запрошений і спеціальний гість фестивалів «Червона рута-89» та «Червона рута-09» бандурист із США Юліан Китастий. Виставка триватиме до 20 жовтня, після чого її буде подаровано Меморіальному музею Володимира Івасюка на ознаменування оголошеного у Чернівцях року Володимира Івасюка.

Виставка й концерт до 20-річчя Червоної Рути-89

2009-10-03T22:02:00.001-07:00

Дорогі друзі!
З великою приємністю запрошуємо вас на унікальну виставку «20 + 20», присвячену 20-літтю першого фестивалю «Червона рута - 89», який і через двадцять років після свого завершення лишається знаковою подією не лише для музичного, а й для культурного та суспільного життя країни. Експозицію складуть по 20 мистецьких робіт відомих фотохудожників Василя Василенка та Василя Артюшенка, які двадцять років тому творили літопис «Червоної рути - 89», а також фотокопії документів фестивалю та публікації з тогочасних газет і журналів із власного архіву члена дирекції першого фестивалю Луції Забави. На відкриття виставки запрошений і спеціальний гість фестивалів «Червона рута - 89» та «Червона рута - 09» бандурист із США Юліан Китастий.
Відкриття виставки відбудеться 7 жовтня о 18.00 у Галереї мистецтв Києво-Могилянської академії (вул. Іллінська, 9). А о 18.30 тут же пройде прес-конференція за участю організаторів і почесних гостей нинішніх мистецьких заходів та організаторів першого фестивалю. Також на виставці можна буде поспілкуватися і з багатьма музикантами, які свого часу пройшли через горнило «Червоної рути».
Виставка «20 + 20» стане початком святкування у Києві 20-річчя «Червоної рути-89». А 16 жовтня тут же відбудеться музичний вечір-спогад «Осінні трубадури весни» за участю лауреатів і дипломантів першої «Червоної рути» та гостей свята, серед яких Василь Жданкін, сестри Тельнюк, Віталій Свирид, Андрій Миколайчук, гурт «Кому вниз», Олег Скрипка (гурт «ВВ»), гурт «Рутенія», Віктор Морозов, Марія Бурмака, Едуард Драч, Леся Горова, Олег Покальчук, Сергій Шишкін, Олександр Смик та багато інших виконавців.
Щиро раді будемо бачити вас у колі наших друзів.
За додатковою інформацією звертайтеся за тел. 8 (044) 425-21-54,
e-mail: zabava@ukma.kiev.ua .

І ще одне нове видиво

2009-09-29T09:59:00.001-07:00

Зірка Мономаха

2009-09-27T21:11:00.001-07:00

Виспався. Розказую.

2009-09-22T10:41:00.001-07:00

Їдучи на ювілейну Руту, я, чесно кажучи й не чекав повного аналогу Першої (1989). Бо це просто неможливо - війти в одну річку двічи. Цей фестиваль – ювілейний, той – був революційним.

Перший фестиваль відкривав шлюз, який стримував розвиток пісні й розвиток суспільства. Звучання фестивалю тодішнього було значно вагоміше через декілька моментів:

Відсутність на той момент справді вільної преси. Барди й рокери заповнювали своїми піснями ту прогалину
Відсутність на той момент публічного політикуму. Керівництво ховалося за дверима своїх кабінетів і боялося висловити свою думку, щоби, не дай Боже, не розійтися з “лінією партії”. Мало хто з політиків зважувався на публічне висловлення думок. Був явний дефіцит людей, які могли говорити без папірця. Артисти – якраз могли і люди чекали їхніх виступів та інтерв’ю.
Ми всі тоді жили в процесі зламу системи. Ті, хто в неї вірили, знаходилися в справжній депресії і шукали “виходу з безвиході”. Совок падав, уламки тріщали й усі шукали точок опори. Рута вказала на одвічні цінності і народ, більш нутром ніж розумом, тоді це сприйняв.

Жаль, тоді було більше “розгромних”, або “хвалебних” ніж аналітичних статей (див. блог “Червона Рута – 89”). І незайвим є зараз ще спробувати проаналізувати, а що ж то дійсно було в 1989-му?

На мій погляд, головне в Першій Руті було я краз те, що вона критикувала старі совкові і указала на інші моральні пріорітети (нові, як добре забуті старі), ніж до того пропагувалися. Достатньо згадати пісню Андрія Панчишина “День злодія”:

“Попереду солідні чорні “Волги”

В них злодії – величні, наче боги”

“Позаду, озираючись, дрібочуть

Ті, хто не можуть вкрасти, але хочуть”

“А далі тисячі ідуть, ідуть,

і тисячі несуть, несуть, несуть, несуть, несуть,

несуть, несуть, несуть, несуть!

Лунає життєрадісна мелодія.

Шампанського і квітів так багато!

День злодія, День злодія, День злодія -

Це наше з Вами свято!”

А Василь Жданкін вперше заспівав Псальму “Про Почаївську Божу Матір”. І народ встатав усім стадіоном, її вітаючи. Бо це було знаком початку повернення до джерел духовності нашого народу (вибачте за патетику, але що було. то було)

Що сказати… Ми зараз усі більше згадуємо інші зразки. Навіть мене спитали журналісти, що можу згадати – згадав “Піду, втоплюся”. І я сам такий.

Нинішня Рута – в чомусь ювілейна (Кирило Стеценко казав: “Фестиваль пам’яті Першого фестивалю”), а в чомусь – просто робоча. Бо якось набрид совковий підхід “єсть у революції начало, нєт у революції конца”, або пам’ятаєте, в фільмі “Собаче серце”: “Суровиє годи приходят – борьби за свободу страни! За німі другіє приходят, оні будут также трудни!”. Тиражувати революцію, як ми бачимо після 2004 – неможливо. Так, я думаю, й не треба було чекати від Рути-09 якогось революційного “шалу для загалу”. Великий мистецький фестиваль – зріз суспільства. Суспільство зараз не очікує ніяких революцій, то й музика не буде революційною й тексти пісень не будуть. Але розвиватися треба. І новим виконавцям десь показуватись треба. Ось і добре, що великі фестивалі існують. Тільки жаль, що політики піаряться перед виборами й знову спекулюють на тодішньому підйомі, неначе це принесе якісь реальні дівіденди зараз. А у відповідь їхні супротивники починають “мочити” фестиваль, вибиваючи ґгунт з-під ніг цих політиків. В результаті – фестиваль знову на вістрі політпреси. Це мені нагадує фільми з перенесенням лицарів машиною часу, або чарівниками в сучасність (який небуть Ню-Йорк) і приколи з цим пов’язані.

Та менше з тим!

Хай пробачать виконавці, кого не додивились і недооцінили. Але з усіх сил старалися. Записував ретельно все, що сподобалося й чому. Потім при голосуванні згодилося. Просили тексти (я ж без цього не можу). але подали лише окремі виконавці. За тих. у кого тексти були розумні – старався повоювати.

Було 130 виконавських одиниць (відібрано з 3500). З них – 55 рок-гуртів (відібрано з 700 на реґіональних турах). Рок-конкурс тривав 2 доби. Журі мало перерву в 3 години на сон. А з ранку – знов з 10.00….

Додатково доводжу до вашого відома як член журі, що не одержав від дирекції, і взагалі не одержав на фестивалі ні копійки живих грошей, а лише проїзд, проживання й харчування. Нелегко на це було згодитися, коли маєш малих дітей і роботу. Але дякую дружині й начальству за розуміння. Вуха ще болять, але серце радіє. Коли ще побачиш в одному місці такий репрезентативний зріз суспільства!? Та й коли, з якої нагоди ще захочеться безкоштовно прослухати скільки музики, яка просто розриває вуха?!

З повагою,

Едуард Драч

Фото з Рути - 09

2009-09-21T09:23:00.001-07:00

Фото з Рути - 09

2009-09-21T09:20:00.001-07:00

Мобільний Твіт-репортаж з Червоної Рути

2009-09-14T20:56:00.001-07:00

@kobzarlirnyk

Тут з 16 по 20 вересня будуть повідомлення з фестивалю "Червона Рута-2009 в Чернівцях

Гуцули!

2009-09-10T12:56:00.001-07:00

Варто знати

2009-09-02T21:28:00.001-07:00

Стаття на "Sumno.com" про майбутній фестиваль "Червона Рута"

Касети "Червоної Рути - 89"

2009-08-25T22:24:00.001-07:00

Оцифровані! тиснути тут!

З газети “День”: Тарас Грималюк про “Червону Руту” в Чернівцях

2009-08-14T01:03:00.001-07:00

1-а ШПАЛЬТА
«Червона рута-2009»

Маша ТОМАК, «День»

ТАРАС ГРИМАЛЮК

«1989 року в Чернівцях стався вибух, сила якого дорівнювала прагненням 35 груп, 78 солістів і 48 бардів вийти з тіні невідомості, другосортності, вирватися з обіймів інертної дійсності», — так у книзі «Обличчя музики» описує легендарну «Червону руту-89» український музичний критик Сашко Євтушенко. Саме з цього фестивалю, який рівно 20 років тому прогримів у Чернівцях, почалася історія нової — не зашореної та позбавленої провінційності української музики.
— Звичайно, весь цей музичний потенціал до 1989 року визрівав десь у андеграунді. Але, якби не «Червона рута», на тому ж рівні він міг би й залишитися. «Червона рута» 1989-го року, без перебільшення, ознаменувала нову епоху не тільки в українській музиці, а й культурі загалом. Це була музика нового часу, яка несла нові ідеї та нову стилістику. Цінність «Червоної рути-89» у тому, що вона виявила: саме така музика потрібна суспільству. Хто такі були «Брати Гадюкіни»? Про них ніхто не знав. Вони грали у львівському підвалі. Так само «ВВ», які грали «для своїх» у рок-клубі. Хто знав про «Кому Вниз»? А Тарас Петриненко на той час працював у Москві і співав пісні російською мовою. Якби не «Червона рута», в Україну він навряд чи повернувся б, — констатує Тарас ГРИМАЛЮК, директор мистецької агенції «Арт-Велес», який із 1991 року був долучений до організації фестивалю «Червона рута».
Цього вересня, рівно через двадцять років після «вибуху» 1989 року, Чернівці згадуватимуть, яким на смак був перший, уже майже постсовковий, ковток музичної та світоглядної свободи. Протягом чотирьох днів — із 17 до 20 вересня весь простір міста буде занурений у цю атмосферу. Утім, Тарас Грималюк, який виступає одним із головних організаторів «Рути-2009», закликає не розглядати майбутнє дійство як відродження фестивалю, який фактично пішов у небуття в 1997 році.
— Це ювілейні заходи з нагоди 20-річчя першої «Червоної рути», — пояснює Тарас. — Ми згадуватимемо першу легендарну «Руту», говоритимемо про те, як вона змінила світогляд цілого покоління. Адже завдяки фестивалю люди насправді стали вільнішими, вони зрозуміли, що свобода — це прекрасно.
У розмові з Тарасом Грималюком головний редактор «Дня» Лариса Івшина зазначила, що «Червона рута» — це одна з тих подій, на які варто орієнтуватися, і яких за історію незалежності України було не так багато, адже «всіх захопила колотнеча по розбиранню «старої хати».
— Мені видається, що це було таке собі веселе дисидентство. Своєрідна репетиція Майдану. Адже саме ті, хто створював «Червону руту», «заварив» Майдан у 2004-му році. Це досвід веселого спротиву, який пробиває будь-яку броню.
Між іншим, саме Тарас Грималюк був режисером сценічної частини Помаранчевої революції...
— Своєрідна карнавальна, сміхова культура — як реакція на заборони. Стьоб у стилі «ВВ» та «Братів Гадюкіних» давав страшенну силу. Люди сміялися над своїми вадами і одночасно над недолугою владою, яка в той час уже була залякана та розгублена, — додає Тарас. — «Рута» завжди мала нюх на таланти. Якщо подивитися на двадцятилітню історію фестивалю, то майже кожна українська зірка вийшла з «Червоної рути». Починаючи з «Братів Гадюкіних», «ВВ», Тараса Петриненка — аж до Ані Лорак, Олександра Пономарьова, і навіть Віктора Павліка та Наталі Могилевської. Фестивалем займалися люди з головою, які бачили, з кого буде толк, а з кого — ні.
Тарас Грималюк з’явився в нашій редакції не просо як гість, а передусім як читач «Дня» — із пропозицією інтелектуального партнерства. Адже серед довгого списку запланованих «Червоною рутою-2009» дійств — не тільки музичні та культурні розваги-видовища, а й інтелектуальна комунікація.
— В Україні триває інформаційна, культурна, економічна, політична окупація. Якщо раніше наші діди брали зброю в руки і йшли воювати, то зараз технології значно хитріші. Зовні ніби все нормально, а насправді точиться жорстока боротьба. Її можна проілюструвати так: на ринг вийшли два боксери (умовно кажучи, Росія та Україна). Одному з них перед боєм нанесли десятки ножових поранень, а потім виголосили: бийтеся, це рівний бій, це ринок, конкуренція, — красномовно проводить паралелі Тарас Грималюк.
Власне, питання культурної «чесної конкуренції» та шляхи до побудови чесної конкуренції без лапок, а також загальний культурний контекст України після «Червоної рути» обговорюватиметься на другому круглому столі, співорганізатором якого Тарас запропонував стати газеті «День». Сподіваємося, тези та принципи, вироблені за участі інтелектуалів старшого та молодших поколінь, не повиснуть у порожнечі, а втіляться в окремому меморандумі.
Ще один круглий стіл, навколо якого зберуться журналісти, експерти-музикознавці та музиканти, обговорюватиме трансформації української музики, що відбулися протягом останніх 20 років. Йтиметься не лише про індустрію та інформаційний простір, а й про ідею, концепцію, шляхи подальшого розвитку української музики.
Сьогодні ніша «Рути», як майданчика, що «кує» таланти, залишається вільною.
— Для багатьох талантів сьогодні немає виходу. Фестивалів такого формату — немає, живих клубів із концертами — немає, ефірів на телебаченні та радіо — немає, — перераховує Тарас Грималюк. — Музиканти приходять на «М1», а їм скажуть: давай 400 баксів за один показ кліпу... і транслюють «Пающіє Труси». Спасибі Віктору Пінчуку за те, що він долучає нас до сучасного мистецтва, але разом із тим музичні канали, які йому належать, душать українську музику. Він привозить старих рокерів, витрачаючи на них мільйони доларів і по дорозі створюючи собі піар на міжнародному рівні, у той час як його «М1» та «М2» просто душать своїх же музикантів. В усьому світі телебачення заробляє на рекламі, на чому завгодно, але не на музикантах. Навпаки! У цивілізованому світі і радіо, і телебачення платять музиканту за те, що вони крутять його пісні. Це все залежить у першу чергу від політики власників...
Тим часом, окрім 20-річчя фестивалю «Червона рута», у вересні Чернівці святкуватимуть 65 років від народження Володимира Івасюка, а також 40-річчя пісні «Червона рута». Відповідний указ був виданий Президентом Віктором Ющенком.
На незначні кошти, які виділила держава, організатори ювілейної «Рути» вже вибудували грандіозні, як каже Тарас, наполеонівські плани. Окрім музичного конкурсу та ювілейного п’ятигодинного концерту, вони передбачають відкриття меморіальної дошки Володимиру Івасюку, а також виставки, театральні, літературні, кіно-заходи, і ярмарку народних майстрів, кобзарський цех і ще цілу низку подій. Відтак, організатори продовжують активний пошук спонсорів — аби наполеонівські плани все ж втілити в життя. «День» уважно слідкуватиме за розвитком подій навколо фестивалю і повідомлятиме читачів про найголовніші новини «Червоної рути-2009».
№138, субота, 8 серпня 2009

http://www.day.kiev.ua/278211/

Ювілейна “Червона Рута”. Знову в Чернівцях.

2009-08-08T14:45:00.001-07:00

Отже, інформація з перших рук. Фестиваль “Червона Рута-2009” пройде в Чернівцях з 16 по 20 вересня. Оргкомітет фестивалю покищо не має власного інтернет-ресурсу, який на даний момент в стадії розробки й буде знаходитися за адресою www.chervonaruta.info (хоча попередня версія вже працює)

Але найближчим часом за цією адресою можна буде отримати детальну інформацію про хід підготовки фестивалю

Спи чувак. Всьо чотко.

2009-08-03T11:12:00.001-07:00

Колись у Торонті під час гастролів першої “Рути” в 1990-му дивлюся – Гадюкіни шифруються, якось кудись миляться, …

“Куди це ви?”, питаю Кузю

“На Бі-Бі Кінга”, – каже тихенько, щоб ніхто не чув.

“А можна з вами?”, – і я тихесенько

“Спитайся в Миколи Мороза”(спонсор першої “Рути”)

Я спитав – той без проблем каже, щоб сідав до машини й їхав з “Гадюкіними”. Я щасливий собі сідаю, втискуюся в широкого шевролета, Кузя закриває двері… Аж тут у дверях чиясь нога (хлопчик з нових еміґрантів, який працював у Миколи, з вулиці ногу в двері поставив, щоб не закрили)

“А куди це ви?”, питає.

“Та на Бі-Бі Кінга”, – каже Кузя трохи незадоволено. І всі уявляють картину української народної казки “Рукавичка”. Бо місць в шевролеті вже нема. Спереду троє й ззаду троє.

“А шо це таке?”, – каже чувак.

“Бі-Бі Кінг? А це така жувачка!”, каже Кузя, весело ляпаючи дверима. В машині всю дорогу була ржачка… А концерт був суперовий – три години, з яких дві з бандою, а одна між ними – Бі-Бі Кінг соло. Який був драйв! Скільки сліз і сміху…

Згадую Кузін приліт з Брюселю в 1994-му… Він тоді сильно поповнів після лікування. Все кепкував, що я дохтуром досі працюю.

А цей рік моя дружина лежала на операції в ЛОР-інституті (слава Богу, зараз все добре), а коли виписувалася, я побачив “Гадюкіних” перед входом до стаціонару… Невеселі вони були.

Ех, Кузя…

Спи чувак.

Всьо чотко.

Ми тебе не забудемо.

Не знаю чиї пісні з Рутян так досі крутять і так досі цитують. Жаль, що в рік 20-ліття Першої “Червоної Рути”. Але то Божий промисел.

Вітаймо Любу Білаш!

2009-07-30T00:11:00.000-07:00

Сьогодні - День Народження Люби Білаш, видатної співачки Української Діаспори.
Учасниця першого концерту Діаспори на Першій Руті в Чернівцях практично очолила пісенний рух за єднання з Україною. Люба в 1989-91 рр мала безліч виступів у містах України і тепло була зустріта українською публікою. Організатори фестивалів "Червона Рута", "Тарас Бульба" тих років досі вдячні Любі за щирі й емоційні виступи й просили передати найширіші вітання.
Вітаймо Любу й усі ми!
Многая Літа, Любонько!

Грай, кобзарю. Концерт лауреатів Рути на Майдані.

2009-06-13T05:49:00.001-07:00

Юліан Китастий на відеоблозі World Music

2009-06-10T01:20:00.001-07:00

Юліян виступав тоді на першій "Руті" на стадіоні та на інших заходах фестивалю.
vechoryspivslova.blogspot.com

Emailing: img068.jpg, img069.jpg, img070.jpg, img071.jpg, img072.jpg, img074.jpg, Hornostay, Burmaka.jpg, img076.jpg

2009-06-03T03:57:00.000-07:00

Червона Рута-1 (Чернівці-89)

Emailing: img078.jpg, Klaudia Polotnianka i Oles' Tsaruk.jpg, Slavko Halatyn, A. Panchyshyn, Y.Vynnychuk, Darka Konopada, V.Morozov.jpg, Slavko, Darka, Victor i Marta Zielyk.jpg, T.Chubay, Darka i Slavko.jpg, Thumbs.db, V.Morozov.jpg, Vic.Morozov.jpg

2009-06-03T03:52:00.000-07:00

Червона Рута-1 (Чернівці-89)

Emailing: Braty Had., Vika, Darka i Slavko .jpg, Darka i Slavko.jpg, img062.jpg, img063.jpg, img064.jpg, img065.jpg, img066.jpg, img067.jpg

2009-06-03T03:48:00.000-07:00

Червона Рута-1 (Чернівці-89)

КАКИМ ЦВЕТОМ ЗАЦВЕЛА "ЧЕРВОНА РУТА"?

2009-06-02T02:05:00.001-07:00

ПРАВДА УКРАИНЫ (No.231, 7 октября 1989 года)

Размышления о первом Республиканском фестивале современной украинской песни

Организаторами этого праздника, проходившего в Черновцах в конце
сентября, были Министерство культуры, ЦК ЛКСМ Украины, Укрсовпроф,
Гостелерадио, союзы композиторов и писателей республики, Украинский
фонд культуры, Музыкальное общество УССР, а также Общество культурных
связей с украинцами за рубежом. Оргкомитет возглавил секретарь ЦК ЛКСМ
Украины Ю.Д.Соколов, а жюри - секретарь правления Союза композиторов
Украины М.М.Скорик.

В фестивале приняли участие около 600 молодых певцов и музыкантов.
Наибольшее количество творческих коллективов делегировали Львовская,
Киевская, Ивано-Франковская и Черновицкая области.

Главные спонсоры: украинско-канадское совместное предприятие "Кобза",
Ивано-Франковская агрофирма "Прут", львовские производственные
объединения "Кинескоп", "Электрон", "Искра" и тернопольское
научно-производственное объединение "Ватра" ассигновали почти треть
миллиона рублей на проведение этого праздника, который вызвал самые
противоречивые отклики и, увы, оставил не только приятные впечатления.

Наверное, не случайно первый Республиканский фестиваль современной
украинской песни и популярной музыки решено было провести именно в
Черновцах. Не только на Украине известны имена певучих буковинцев
Дмитрия Гнатюка, Софии Ротару, Василия Зинкевича, Назария Яремчука и,
конечно же, Владимира Ивасюка, творчество которого, по замыслу
организаторов фестиваля, должно было стать путеводной звездой этого
праздника. Звездой, освещающей творческий сплав украинского народного
мелоса с современными ритмами.

Многие верили, что праздник современной украинской песни пойдет по
этому пути, вдохновит молодежь на продолжение лучших музыкальных
традиций родного края. И ждали от фестиваля фейерверка народных
украинских песен - и в дошедших до нашего времени старинных
музыкальных формах, и в оригинальных современных обработках. К
сожалению, надежды любителей музыки не опрадались.

...Маховик фестиваля набирал обороты. В первом туре участвовали
десятки коллективов из Черновицкой области. Они принесли на
сценические площадки народное творчество. Тут были троистые музыки,
кобзы и бандуры, красочное разноцветье национальных костюмов. В
песнях, исполнявшихся самодеятельными коллективами, встречалось немало
интересных находок на фольклорной основе. Радовало, что рядом с
высокопрофессиональными исполнителями, такими, как Павел Дворский из
Черновцов и Александр Гаркавый из Луцка, как ровенский ансамбль
"Жайвір", тернопольские "Светозары" и ивано-франковская "Гуцулочка",
успешно выступали молодые талантливые музыканты Игорь Свирид из Киева,
Алена Шаповал и Станислав Дерий из Николаева, Наталья и Виктор
Тельнюки из Херсона, Наталья Царева из Черновцов.

Второй тур фестиваля, естественно, был уже не столь массовым. У
кого-то не хватило мастерства, кто-то выбрал неудачный репертуар,
кому-то просто не повезло.

Впрочем, были и другие мнения.

- Некоторые обвиняют нас в необъективности, - говорил ответственный
секретарь жюри В.Ивченко. - Понятно, не все удовлетворены оценкой их
творчества. Немало было в первом туре таких участников, которые нашли
какую-то старую песню, надели свитки и думали, что успех им уже
обеспечен. Но для победы на таком фестивале требуются еще и
творчество, и мастерство, и вкус.

- Очень неудачными были попытки некоторых исполнителей положить на
поп-музыку стихи Тараса Шевченко или Ивана Франко. Тут нужны иные
подходы, иные формы сочетания слов и музыки, - делился своими
впечатлениями бандурист из Австралии, представитель
украинско-канадской фирмы "Кобза" В.Мишалов.

Ко второму туру, когда в обойме претендентов на призы почти из сотни
участников и коллективов остались лишь двадцать семь, тональность и
характер фестиваля резко изменились. Более четко проявилась тенденция
поощрения именно тех исполнителей, в чьих песнях звучали
злопыхательские политические пародии, чувствовались национальная
кичливость и экстремизм, имели место прославление буржуазной Украины и
прямые оскорбления достоинства национальных меньшинств, проживающих на
Буковине.

Недоумение и возмущение жителей Черновцов вызвали и организованные
режиссерами фестиваля шествия по улицам города приехавших их соседних
областей "глашатаев", которые носили жовто-блакитные флаги и трезубцы,
а на шее - большие черные кресты, скандировали провокационные
антисоветские лозунги, призывали браться "за вилы" и выступать против
тех, у кого сегодня "все остальное оружие". А во время конкурса
исполнителей серед зрителей ходил благообразный старичок в
национальном украинском костюме с бандурой и, останавливаясь перед
группами молодежи, многозначительно напевал одну и ту же старинную
казацкую песню, особо выделяя слова: "Вставайте, хлопцы, беритесь за
оружие, настал решительный час!"

Совершенно однозначную - негативную - реакцию присутствующих на
концертах вызывали дюжие "хлопцы", разгуливавшие между рядами и
угрозами заставлявшие зрителей выражать восторг по поводу
националистических призывов и песенок, звучавших со сцены.

Секретарь ЦК ЛКСМ Украины Ю.Соколов по этому поводу выразился так: "Мы
готовили песенно-музыкальный праздник, а кое-кто постарался его
политизировать, действуя не всегда корректно". Вот так - мягко и очень
корректно охарактеризовал преседатель оргкомитета фестиваля описанные
выше безобразия. А вдруг эта самая "политизация", не получив должной
критической оценки, а если хотите, и отпора со стороны жюри и
оргкомитета, будет воспринята молодежью как руководство к действию?

Во время праздничного открытия "Червоної рути" на городском стадионе
"Буковина" львовские эмиссары пытались спровоцировать беспорядки,
вмешивались в происходящее на сценической площадке. А солист
"Киевконцерта" Тарас Петриненко даже исполнил песню собственного
сочинения, прославляющую Рух. В выступлениях других бардов воспевались
гетманы и стрельцы-сечевики. Все это нередко сопровождалось
присяганием жовто-блакитному знамени, призывами ни более, ни менее,
как к восстанию.

При активной поддержке главного режиссера праздника С.Проскурни и
руководителя дирекции фестиваля А.Горностая со сцены - сверх
утвержденной программы - прозвучали произведения явно
националистической идейно-художественной направленности. Некоторые
участники заключительного концерта позволили себе недопустимые
элементарной этикой клеветнические заявления по поводу местных властей
и общественных организаций. А призер фестиваля львовянин В.Жданкин,
очевидно, решив, что победителю все можна, спел нам... гимн буржуазных
националистов. Другой львовянин - В.Морозов - огласил со сцены
провокационный призыв к действиям против местных советских органов.
Даже после того, как председатель оргкомитета объявил о закрытии
фестиваля, экстремистски настроенные его участники, заняв сценическую
площадку, допоздна продолжали бесноваться перед любопытствующей
публикой.

Видимо, не у всех организаторов были одинаковые цели, когда
задумывался этот праздник. Кто-то действительно хотел возродить у
молодежи интерес к украинской песне, а кто-то решил использовать это
массовое мероприятие для удовлетворения своих политических амбиций. Об
этом говорили спустя несколько дней после завершения "Червоної рути"
собравшиеся в Черновицком облисполкоме представители общественности.

По мнению Л.Финкеля - председателя общества еврейской культуры имени
Штайнбарга, фестиваль только бы выиграл, если бы наряду с украинскими
на нем прозвучали русские, молдавские, еврейские песни в исполнении
национальных коллективов. И люди этих национальностей не чувствовали
бы себя чужими на этом празднике.

- Думаю, вся беда в том, что организацию и проведение фестиваля
доверили не хозяевам города и праздника, а львовянам, среди которых
возобладали националистические настроения, - делился заместитель
председателя Черновицкого облисполкома А.Цуркан. - Отказавшись от
сотрудничества с органами Советской власти города, представителями
художественной нителлигенции и общественности Черновцов, штаб
фестиваля, вопреки положению об этом празднике, где было четко
определено, что каждая область должна послать на него три коллектива
или исполнителя, вдруг из одной только Львовской области пригласил
чуть ли не половину всех участников. Предпочтение было также отдано
Ивано-Франковской и Тернопольской областям - в ущерб многим крупным
регионам Украины, таким как Полтавщина, Донбасс, Ворошиловградская,
Черниговская, Одесская и другие области. Как выяснилось впоследствии,
все это делалось с вполне определенными целями.

Учитывая письма и обращения жителей города и области с протестами по
этому поводу, мы не можем сегодня согласиться со многими оценками
жюри, назвавшего лауреатами тех, кто по очень существенным причинам
этого не достоин, и требуем пересмотра результатов фестиваля.

Кто же назван призером? - спросите вы. Отвечаем: львовский ансамбль
"Млин", львовский исполнитель В.Жданкин, львовянин Т.Курчик, львовский
ансамбль "Мальви". В жанре рок-музыки победили группы "Сестричка Вика"
и "Братья Гадюкины" - обе из Львова. Среди певцов - опять же львовяне
В.Морозов и А.Панчишин. Неужели в других областях Украины меньше
талантов?

Какую же из прозвучавших на празднике современных украинских песен,
возможно, запоет народ? Этот вопрос мы обсуждали с художественным
руководителем и дирижером Государственного заслуженного Буковинского
ансамбля песни и танца народным артистом УССР лауреатом
Государственной премии имени Т.Г.Шевченко Андреем Николаевичем
Кушниренко.

- Скорее всего, никакую, - ответил мой собеседник. - такие песни, как
"Наркоманы", "Пойду утоплюсь", "Подпольный Кондрат" и многие другие,
подобные им, - это не искусство, а мелкотравчатый политический фарс.

Увы, на расцвела на этом фестивале новая "Червона рута".

А.ФЕДОРОВ.
Корр. "Правды Украины".
Черновцы.

--
vechoryspivslova.blogspot.com

Від Віктора Морозова

2009-06-01T13:39:00.000-07:00

Знайшов статтю (англійською мовою) про Руту в "The Ukrainian Weekly"
(8, 9 та 11 сторінки):
http://ukrweekly.com/archive/pdf3/1990/The_Ukrainian_Weekly_1990-01.pdf
А на моєму сайті http://www.victormorozov.com під "Віктор Морозов"
"Інтерв'ю, рецензії, огляди" можна почитати розгромну антирутівську
статтю "Каким цветом зацвела Червона рута?" з "Правды Украины" від 7
жовтня 1989 року.
Віктор
Привіт!

--
vechoryspivslova.blogspot.com

Від Сергія Шишкіна щодо "Оберегу"

2009-06-01T10:27:00.001-07:00

А ось якого я отримав "презента". Він навіть читати не навчився, не те
що писати. Ніби я претендую на організатора. А почитай-но ще тут
http://www.molod.volyn.net/news/2136/

Анонім залишив новий коментар на Вашому дописі "Логотип Оберегу - 89":

Сергій Шишкін до фестивалю "ОБЕРІГ-89" має такеж відношення як я
Олексій Левченко до фестивалю "Сан Ремо-89". Дякую, що незабули хто
ВАС всіх запросив на "ОБЕРІГ-89" і шість років організовував та
проводив фестиваль. Емблема фестивалю доречі зовсім інша логотип
також. Успів ВАМ в спогадах. Щиро ВАШ директор та художній керівник
Всеукраїнського фестивалю співаної поезії та авторської пісні "ОБЕРІГ"
Олексій Левченко.

--
vechoryspivslova.blogspot.com

Генеральна репетиція

2009-05-28T07:49:00.000-07:00

Генеральною репетицією фестивалю "Червона рута" в Чернівцях став луцький фестиваль "Оберіг-89". Він замишлявся як регіональна волинська подія, а переріс в дещо більше. Ось деякі матеріали:

Емблеми разом з іншими матеріалами тогочасної волинської преси з Луцька привіз Сергій Шишкін. div>

При збільшенні можна навіть дещо прочитати

Дякуємо Сергію Шишкіну за знайдений матеріал!

Почитайте статтю (при збільшенні читабельна). Це за місяць до
фестивалю. На фото - Тарас Чубай.

Ось іще одна стаття

Фото 1989 року з Волинської обласної газети

Не дуже гарна якість була у фотографій тодішніх газет, але декого
впізнати можна. Мені ця композиція трохи нагадує скульптурну групу солдат і матросів якогось революційного пам'ятника. А й правда пісенна революція була!

Василь Жданкін

2009-05-24T03:34:00.000-07:00

Василь тут Середній на фото
В підручнику Історії України для ВНЗ (здається, Турченка) Василь Жданкін фігурує, як перший виконавець майбутньої головної пісні країни на великому концерті. Дуже на той час забороненої пісні. І в дуже драматичний момент вона ним була на "Руті" заспівана.

Юліан Китастий - в Києві!

2009-05-20T13:23:00.001-07:00

Юліан Китастий, один з кобзарів с-поза океану, який брав участь у Першій Руті, виступав на фестивальному стадіоні, а сьогодні виступав у Музеї Івана Гончара біля Лаври.
Приємно було бачити відомого представника заокеанської бандурної школи й почути його виконання.
Юліан до того ж трохи має кольорових фотографій з першої Рути й готовий поділитися найближчим часом.
Чекаємо з нетерпінням!

Фото від Люби Білаш

2009-05-20T03:28:00.001-07:00

За якість перепрошую - даю лише "прев'юшки". Але, якщо якісь із них
сподобаються - згодом закачаю повністю
--
vechoryspivslova.blogspot.com

2009-05-13T23:52:00.001-07:00

В колекції гурту "Вій" значки в трохи кращому стані
http://www.viyfrom.kiev.ua/assets/galleries/233/003.jpg

--
vechoryspivslova.blogspot.com

ЗНАЧКИ

2009-05-13T12:17:00.001-07:00

Значок із синьожовтим прапором коментарів про символіку не потребує. Але (див. попердній матеріал про прапори) він був "секретний". Його вішали за лацканами піджаків і на футболки. але під легкі куртки. Інакше він ставав легким трофеєм стражів порядку.

Українці всіх країв - кохайтеся!

2009-05-13T12:16:00.001-07:00

На шпальтах всіх тодішніх газет угорі завжди виднілося інше подібне
гасло, що закликало єднатися пролетарів. І "Українці всіх країв -
кохайтеся!" звучало пародійно і весело.

Металевий значок-писанка з логотипом

2009-05-13T12:15:00.003-07:00

Писанка, як символ традицій, на фестивалі сучасної музики. А були й
народні колективи й кобзарі й традиційні ремесла. Були мольфари і
розганяли хмари. Відновлювався розірваний зв'язок поколінь та епох. Це
було повернення до себе. Ab ovo.

Fwd: Червона Рута - проти рутини

2009-05-13T12:15:00.001-07:00

Для сучасного українця стає багать чого зрозумілим після погляду на
цей значок. Тут і коментарі зайві.

Фестивальний триколор

2009-05-13T12:14:00.001-07:00

Фестивальний триколор - кольори трьох жанрів:
Поп-музики - червоний (асоціація з "Червоною Рутою" Івасюка),
Рок музики - чорний (зрозуміло - гляньте на дизайн сучасних рокових сайтів)
і Білий - співана поезія (казав Кирило Стеценко - колір совісті. І тут
співцям треба, звичайно, старатися відповідати). Формулювання "Співана
поезія" і означення представників жанру (співці) народжене також
Рутою. Мистецтвознавці, поети та письменники, які були в оргкомітеті
та журі фестивалю, запропонували саме таку назву, адже саме в той
період ішли дискусії про авторську пісню і її шляхи розвитку.
"Нечленські пісні" (пісні, авторами котрих були не члени офіційних
творчих спілок) всі незалежно від жанру почали одержувати рівні права
з "членськими" (в т.ч. до ЗМІ) і звалися тоді авторськими, але не всі
співалися під акустичні інструменти (гітару, кобзу тощо). Так
"автоськими" називалися пісні навіть чисто попсові.

--
vechoryspivslova.blogspot.com

Чернівці. Закриття фестивалю "Червона Рута". Міліція на стадіоні.

2009-05-07T12:33:00.001-07:00

"У мене чорна кобура

і чорний ліварвєр!

Я Мі-, я Лі-, я Ці, я А-,

Я - Мі-Лі-Ці-А-Нєр!"

(пісня Андрія Панчишина, яка звучала на фестивалі. Текст - повністю)

--
vechoryspivslova.blogspot.com

"Артефакти" червонорутівського стадіону.

2009-05-07T12:32:00.001-07:00

Ось він - "артефакт".Увага глядачів та міліції відвернута чимось в
стороні. В натовпі за їхніми спинами швидко піднімають прапор. Але
кожен сектор оточений міліцією і як тільки прапор з'являється - стражі
порядку кидаються на ліквідацію синьо-жовтого вогнища. Поки вони це
роблять, в іншому місці знову з чисто юнацькою впертістю спалахує ще
один. Бідна міліція збивається з ніг, злиться і гатить гумовими
кийками "порушників", але, як кажуть, "хвіст витягнув - ніс загруз".
Все марно. Прапорів усе більше і більше. У стражів порядку - істерика.
Вони не знають, і в найстрашнішому сні уявити не змогли б, що вже за
пару років присягатимуть на вірність цим кольорам...

--
vechoryspivslova.blogspot.com

Молодь на стадіоні

2009-05-07T12:30:00.001-07:00

Вперше на масових заходах у такій кількості - синьо-жовті прапори.
Вперше пальці молодих українців не скручені в дулю, а розпрямлені в
тризуб.
Нещасні режисери прямого ефіру ТБ не знали з якого ракурсу знімати
стадіон, щоби це все не потрапило до кадру. Прямий ефір був "хитрий" -
із запізненням на 5 хв., за які відеоінженери встигали вирізати всі
вищеназвані "артефакти", створюючи "віртуальну реальність онлайн",
затримуючи з усіх сил розпад політичного трупа - тоталітарної системи.

--
vechoryspivslova.blogspot.com

Приватні фото-інтернет-ресурси

2009-05-06T14:29:00.000-07:00

Фотоархів Романа Соснила на blogspot.com

Фото з фестивалю. Виступ співців у сквері. м. Чернівці. вересень 1989 р

2009-05-05T23:22:00.001-07:00

--
vechoryspivslova.blogspot.com

"Коза" (Комсомольское знамя) про Руту. Інтерв'ю з А.Матвієнком

2009-05-05T23:21:00.001-07:00

--
vechoryspivslova.blogspot.com

Буклет фестивалю "Червона Рута -89"

2009-05-05T00:34:00.001-07:00

Логотип "Червоної Рути-89" та листівка фестивалю

2009-05-05T00:32:00.001-07:00

Продовжуємо публікацію друкованої продукції Першого фестивалю "Червона Рута"

Газета "Червона Рута"No.3 Чернівці, 1989 (газета оргкомітету фестивалю)

2009-05-05T00:26:00.001-07:00

Fwd: Друковані видання фестивалю "Червона Рута-89"

2009-05-04T10:18:00.001-07:00

2009-05-04T03:57:00.000-07:00

Едуард Драч. Солов'їні свята. Чернівці, 19-24.09.1989

2009-04-26T23:02:00.001-07:00

Попередні святкування річниць "Червоної Рути" - 5 років і 10 років

2009-04-18T10:23:00.001-07:00

Концерт, присвячений 5-й річниці "Червоної Рути" в кафе "Future"
Toronto, Ontario, Canada

10 років потому Київ

Олекса Доля, Луція Забава, Едуард Драч, Анатолій Калениченко, Казимира Забава, Наталка Позняк
--
vechoryspivslova.blogspot.com

Oakville, Ontario, Canada, Концерт переможців першої "Червоної Рути"

2009-04-17T12:59:00.001-07:00

Ця фотографія, на якій пізнаю себе, Стефка Оробця та здається Ігора
(можу помилятися) .

Отже, 1990 рік Лондон Онтаріо, Канада. Концерт в Оселі "Київ" на полі для
гри в ґольф. Знімали канадійські ТV-канали. Концерт крутили по українських каналах. Декого з нас показали потім по MuchMusic i MTV-Canada.
Це було потім. Спочатку був Раєрсон, де нам довелося трохи помучитися з наслідками чорного піару

Ніхто не прийшов на концерт, бо якесь навіжене радіо сказало, що ми - кагебісти. Зал 3000 місць (майже як палац Україна в Києві) стояв пустий . Наступного дня прийшло декілька священиків. Вони в неділю (вже 3-й день) в українських церквах (їх у Торонто було тоді 48) закликали мирян іти на концерт.
А недільного вечора (третій день Раєрсона) зал був переповнений (фото в першій публікації, де в центрі - Тарас Петриненко - теж звідти).
Микола Мороз - спонсор і організатор наших гастролів покликав мене і в щілинку завіси показав зал. Бачиш, каже, - зліва сидять комуністи, коло них колоною - соціалісти, потім прогресисти, баптисти, православні, католики, ОУН (м), ОУН (б) і дивізійники. Я мало не
здурів - такий політичний спектр побачити людині, тим більше юній людині, з совка!
Потім після концерту ми вишикувалися в ряд по діагоналі сцени і лідери ціх усіх громад нам дякували. І всі вирішили, що треба ще один концерт, щоби Микола Мороз відбив гроші, які поклав на оренду такого здоровенного залу. Зал був не лише здоровенний, але й рестижний.
Перед нами виступали Uriah Heep, U-2, Sting, Police, Deep Purple.

Едуард Драч

--
vechoryspivslova.blogspot.com

Переможці ЧР-89 за газетою «Червона Рута» , № 6, 24.09.1989

2009-04-09T10:08:00.000-07:00

ГРАН-ПРІ
Василь Жданкін (м. Львів)
ГОЛОВНІ ВІДЗНАКИ
Солісти і ансамблі поп-музики
Першої премії не присуджено.
Друга : Тарас Курчик (Львівська область), Андрій Миколайчук (Черкаська область), «Млин».
Третя : «Мальви» (Львів), Павло Дворський (Чернівці), «Заграва» (Коломия, Івано-Франківська область). Нагороджені дипломами : Галина і Леся Тельнюк, Олександр Гаркавий (Луцьк), Марина Музика-Беджанова (Оренбург), «Аванс» (Запоріжжя), «Край» (Закарпатська область), «Еней» (Ровенська область), Віталій Свирид (Київ), В.Грицишин (Дніпропетровська область).
РОК-АНСАМБЛІ
Перше місце : «Сестричка Віка» (Львів)
Другі місця : «Кому вниз» (Київ), «Брати Гадюкіни» (Львів).
Треті місця : «Зимовий Сад» (Київ), «НЗ» (Луцьк).
Дипломами нагороджені : Юрко Товстоган (Київ), «Кафедра зеленої музики» (Дніпропетровськ), «Перон», «Рок-ціп-клуня-бенд», «ВВ», «Гуцули» (Косів), група Євгена Масловича (Донецьк).
СПІВЦІ
Перше місце . Едуард Драч (Черкаси), Віктор Морозов (Львів).
Друге місце. Андрій Панчишин (Львів), Марія Бурмака (Харків).
Дипломами нагороджені : Володимир Давидов (Кіровоградська область), Олег Покальчук, Іван Сітарський (Львівська область), Леся Улична і Леся Горова (Львів), Ігор Кравчук (Чернівці), Володимир Кіндратишин (Івано-Франківськ), Андрій Чернюк (Київ), Станіслав Щербатих (Івано-Франківськ), Іван Козаченко (Київ), Кость Павляк (Черкаси), Василь Чинч (ЧССР), Олесь Доля (Львів), «Рутенія» (Київ), Тарас Чубай (Львів).
ПІСНІ-ЛАУРЕАТИ
«Пролетіло літо» муз. О.Мельника, сл. О.Мезенцевої.
«Мольба» муз. Г. Гавриленка, сл. Д. Павличка.
«Я буду жити» муз. В. Грицишина, сл. І. Франка.
(Текст подано за газетою «Червона Рута» , № 6, 24.09.1989)

Збір матеріалів уже почався.

2009-04-05T09:43:00.000-07:00

Всього декілька годин висіли дописи на блозі, а матеріали й відгуки вже надходять і в віртуальному й у реальному вимірі - телефоном, поштою. Потроху підключається діаспора.

А це фото концерту "Червоної Рути" в Торонто Ryerson Theater, залі рок-н-рольної слави, де перед тим виступали мало не всі відомі рок-зірки (Uriah Heep, U2, Police, Deep Purple....)

На сцені: Е.Драч, В.Ярун, С. Оробець, Т.Горобець, К. Осавуленко, Л.Тельнюк, М. Бурмака, Т. Петриненко, Г. Тельнюк, Люба Білаш (Канада), група Кому Вниз, група Гроно, Віка та інші.

Тоді ж, уперше, два паралельні українські світи - світ культури нововідродженої України і світ діаспори запізналися,і знов почали "родичатися". Про це, до речі, згадує Олександр Горностай, один з організаторів першої "Рути" на "Українській правді" http://life.pravda.com.ua/wonderful/49d5f65c9c153/

2009-04-05T02:39:00.000-07:00

Знайшов деякі фотки тих часів. Ось якими були тоді: зправа наліво - Марійка Бурмака, Василь Жданкін, Едуард Драч.

А ось і відео (мало, але вже скільки є) http://www.youtube.com/watch?v=w0of--P0k-A

20 років потому

2009-04-03T13:16:00.000-07:00

Ні! Я не вірю, що аж 20 років. Але факт.
Друзі! Давайте пригадаємо, як воно відбувалося. Бо тоді преса не дуже детально писала. Записи на телебаченні активно розмагнічувалися... Але ж то був вибух!
Без того фестивалю не можлива би була сучасна українська пісня.
Його значення для України значно більше, ніж, наприклад, для Америки значення "Вудстоку". Адже в одній точці простору й часу зійшлися і минуле й сучасне, і автентичний фольклор і найновітніші електронні жанри. Кобзарі й мольфари благословили народження нової української пісні й нової української культури.
Все, що пам'ятаємо - по краплинці кожен додамо. аби не випустити ані найменшої деталі, яка може виявитися головною.
Пишіть, друзі!