Тарас Курчик. Офіційний сайт

Один з лауреатів першої Рути в жанрі поп-музики Тарас Курчик має власний сайт

Закриття виставки маловідомих фотографій ЧР89

Цим заходом мабуть і закриється тема Червоної Рути - 89 в цей рік. Виставка після НАУКМА переїхала в Музей Тичини. А тепер покидає Київ і буде постійно перебувати в музеї Володимира Івасюка в Чернівцях. Офіційно закриваємо виставку 18 листопада о 16 годині в Музеї Тичини. Вул. Терещенківська, 5, кв.1

Technorati Теги: виставка,Червона Рута - 89,музей Тичини

 

Фото з Фото з відкриття виставки.

Щирий привіт від Клавдії Полотнянки з Аргентини!

Дякуємо Клавдії Полотнянці й  Луції Забаві!

Сергій Шишкін на концерті-спогаді, присвяченому 20-й річниці Червоної Рути - 89 в Могилянці 16.10.09

Ще фото з вечора

От завітайте сюди! 

Від Луції Забави (замість коментаря до фото)

Дякую усім-усім, хто був і залишився небайдужим! Дякую, що прийшли і співали, як 20 років тому, а молодим, що слухали і реагували на все почуте і побачене, як ми 20 років тому.
Дякую усім, хто допомагав організувати свято, а НАЙБІЛЬШЕ ДЯКУЮ Василеві Василенку, без якого це свято не було б таким гарним і символічним. Василь створив унікальні фото, усі пам'ятні плакати, буклет виставки, запрошення та лотереї.
Дякую студентам, які допомагали щиро і відчайдушно, - я тепер знаю з ким сміливо, не задумуючись, "можна іти в розвідку"!!!
До нових зустрічей (якщо вони вам потрібні)!

Луція Забава

Ще трохи про рутівський вечір у Могилянці

Дякую Луції Забаві за ідею і її виконання!

Саме вона - “няня Червоної Рути” (таку футболку її видали на 20-ліття Рути – і було за що!) у себе в Могилянці організувала й провела вечір-зустріч (він же концерт-спогад) з виконавцями та організаторами першого фестивалю “Червона Рута 89”

Пройшло … ого! 20 років і ми – знову на сцені, де колись виступали як свіжоспечені рутяни. Тоді це не була Могилянка, а  військове річкове училище. Тоді нас слухали курсанти в матроській формі. Зараз – студенти провідного університету країни.

Що з вечора згадується?

По-перше: те, що всі в доброму гуморі й “на коні”. Всі, як сказав Кирило Стеценко, “надзвичайно потентні”. (Ще один його вислів у зв’язку з аналогією із 2004-м: “В Україні справжні фестивалі проходять у формі революцій, а справжні революції – у формі фестивалів” був зустрінутий гомеричним сміхом у залі).

По-друге: Якщо Україні й справді знадобиться розумна й добра пісня – то вона є й нікуди не зникала, незважаючи на певні втрати (мартиролог був зачитаний і хвилина мовчання теж була). І якщо знов стане треба відсунути вбік блатняк і “співаючу білизну”, то святе місце пустим не буде.

Дивно. Ніхто ні краплі не пив (вийнятки прийшли вже теплі, але не заважали), але було відчуття якогось легкого сп’яніння. Воно почалося з позивних Першої Рути і кадрів відео. Будь-який фуршет-банкет був би просто профанацією. Бо поза дурним, сумним і політичним ми так скучили за РОЗУМНИМ, ДОБРИМ І ВІЧНИМ!